Наснилось дитинство
Наснилось дитинство далеке,
До рідного дому стежки,
На груші старезній лелеки
І юні такі ще батьки.
Весна... І веселка барвиста.
Як мамин рушник розцвіла.
І світ - весь казково - врочистий,
Без фальші і смутку і зла.
А ми ще малі, пустотливі
Радіємо сонцю й весні,
Всі разом веселі й щасливі,
У казці немов чарівній.
Чи ж треба для щастя багато
На цій веселковій землі? -
Були б тільки мама і тато
І радував хліб на столі.
Наснилось... А все, як насправді:
І хата, і сад, і батьки...
Та тільки у снах непідвладні
Невпинному часу роки.
А сад - весь у білому цвіті,
І сонце сія з висоти...
Усе віддала б я на світі,
Щоб знову в цю казку прийти.
Богдана Ватутина
Украинские поэты
Украинские поэты
Я люблю читать